В статті досліджено публіцистичні дописи Ю. Тарновича на сторінках редагованої ним газети «Наш лемко» (Львів, 1934–1939). Доведено, що Ю. Тарнович першочергово зосередився на найбільш чутливому для лемків економічному вимірі їхнього життя. Діагностуючи причини господарських негараздів українського населення Бескидів, редактор «Нашого лемка» запропонував продуману програму економічного перетворення гірських теренів. Зокрема, він наголошував на потребі активістського ставлення до життя, запровадження практик раціонального господарювання, плеканні солідаристських цінностей у русинському середовищі. З’ясовано, що на думку Ю. Тарновича, вирішення соціально-економічних проблем повинно поєднуватися з культурно-освідомлюючою працею. Її осердям була перманентна боротьба з масовою неписемністю – як серед дітей, так і в середовищі дорослих. Досліджено, що редактора «Нашого лемка» також непокоїло питання морально-етичного клімату лемківського села, актуалізоване впливами модернізаційних змін, що їх принесли Перша світова війна та повоєнне влаштування світу. Борючись із проникнення в лемківські оселі модних тоді комуністичної ідеології, сектантських вірувань та багатьох шкідливих звичок, Ю. Тарнович разом із тим популяризував нові соціальні практики. Особливо часто він звертався до модної тоді феміністичної проблематики, осмислюючи її в руслі традиційного для українців культу Матері. Підсумовано, що пропаговані Ю. Тарновичем активізм і солідаризм виявилися затребуваними для лемків напередодні випробувань, що їх принесли Друга світова війна та пізніше масове вигнання з рідних земель.